До стажу роботи для отримання додаткової відпустки зараховується лише час фактичної роботи в особливих умовах, якщо працівник зайнятий у таких умовах не менше половини робочого часу, встановленого для відповідної категорії працівників.

У разі роботи на умовах неповної зайнятості право на таку відпустку може бути відсутнім. Наприклад, якщо лікар працює за сумісництвом на 0,25 ставки, щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці не надається.
До стажу, що дає право на додаткову відпустку, також зараховується період перебування у щорічній основній та додатковій відпустках.

Водночас законодавством передбачено випадки, коли відповідний час не включається до стажу. Зокрема, не зараховуються відпустки без збереження заробітної плати, період тимчасової непрацездатності (лікарняні), а також час проходження курсів підвищення кваліфікації з відривом від роботи.

У Держпраці наголошують, що правильне визначення стажу є ключовим для дотримання трудових прав працівників і уникнення порушень законодавства.